Після тривалої перерви - вперед!

Опубліковано .

Після тривалої перерви в написанні новин із Уганди, посилаємо вам сонячне вітання! Дякуємо кожному, хто протягом всього цього часу і подій, які сталися в нашій сім'ї, підтримував нас, молився і благословляв фінансами! Це був не простий час для нас, але Бог Вірний і все контролює! Завдяки Йому, наші ноги зміцніли і руки не опустилися. І в кожному питанні, потребі, яка поставала перед нами — Господь благословляв.

 

Неємія почувається добре, набирає вагу і росте. Він вже вміє повертати голову, посміхатися у відповідь на твої слова, а ще багато говорити. Один раз в місяць ми відвідуємо лікарню і приймаємо різні препарати. Подяка Богові, що все добре з малюком і ми можемо періодично насолоджуватися кількагодинним сном вночі :) Також 31 березня ми мали можливість поїхати на місію і відсвяткувати його “ Baby shower” :) і звичайно він отримав багато подарунків, навіть коляску :). Тому продовжуйте молитися за його набір ваги і правильний розвиток.

Якщо ви спостерігали за деякими новинами в інтернеті, то мабуть помітили , що ми змінили місце проживання. Ми довго молилися за те, що ми хочемо для своєї сім'ї і чітко розуміли - продовжувати займатися місією але в іншій місцевості, де немає місіонерів і є велика потреба. І так ми опинилися в Бвеяле, на північ країни. Містечко в якому проживає близько 100 тис людей, неподалік табори для біженців із Південного Судану, країна яка вважається не досягнутою. Також тут проживає більше 80 племен :) і звичайно вони говорять іншою мовою, яку навіть Стіфен не знає. Тому ми відчуваємо себе іноземцями :) Тут є багато мусульманів і 10 церков різних деномінацій, але немає баптистської. Але саме прикро що всі ці церкви, як наша православна — прийшов і пішов. Роботи із дітьми і молоддю немає, навіть недільної школи. Коли я попросила дітвору розказати мені вірш із Біблії, то вони на мене подивилися, наче я попросила розказати табличку множення, яку одиниці хто знає :) Церкви більше зацікавлені в кількості прихожан ніж у їх духовому рості. Тому роботи тут не початий край.

А от як ми туди переїхали, то ще незабутня історія. Враховуючи що пакували ми речі за лічені хвилини. А обіцянки водія доїхати за 5 годин, виявилися не реальними. Я завжди знала, що їхній “ I know short way” - « Я знаю короткий шлях” - завжди викликало сумніви. Так і сталося. Після слів водія, що ще нам лишилося 12 км до головної дороги чи, ясніше говорячи — асфальтної, в мене закралися сумніви. Після 30 хв наша дорога закінчилася. Водій впевнено сказав, що не знаю взагалі дорогу і куди їхати не впевнений. Стіфен відкрив карту на телефоні і зазначив напрямок. Через 2 години ми нарешті виїхали на головну дорогу і ...зламалася машина, а ще закінчився бензин. І от лише після 10 годин нашої поїздки ми добралися до місця призначення.

Але це виявилося не самим страшним. Та коли ми увійшли в будинок, де мали жити (господарі запевняли чоловіка, що все добре в будинку і є вода, навіть туалет і душ), я відчувала на собі весь бруд і неприємний запах. Мені здавалося що так люди жити не можуть. Двері туалету я просто закрила, бо це було смертельно. Але все навколо було жахливим для мене. Відразу в моєму серці виникло не задоволення і бажання переїхати в інше місце. Але в голові пролунав голос: “ То ти не хочеш служити цьому народові, бо вони такі неохайні? А Я все рівно їх люблю.” Я вже шукала виправдання перед Богом і майже витиснула кілька слів в голос, як потім зупинилась. Адже Бог ніколи не обіцяв затишок і комфорт, всі зручності і аромат троянд на шляху місіонерів. Але хороша новина — після тривалої розмови чоловіка із господарями, вони перефарбували будинок і трішки відремонтували туалет. Правда, через 3 дня хтось вкрав щотчик на воду — тому води у нас немає! І тут Бог проявив Свою турботу і при цьому мою готовність до нових неочікуваних пригод. Дітвора мене зразу помітили, мабуть тому що я біла, але найбільше — Неємія. Кожний хоче його доторкнутися, поносити, подивитися. Якось у вечір ми вийшли із Стіфеном на прогулянку і тут неочікувано до нас підходить дівчина і відразу щипає малого і заглядає. Я в не до розумінні і починаю забирати її руки, пояснюючи що так робити не можна. Але, як я зрозуміла, що тут слово “ні” , “не можна” - просто не існує. Навіть наші сусідні діти. Для них заглядати у вікна дуже прийнятно, відкривати штори і розглядати - як забавка. Тільки повертаються із школи і відразу я чую: “ Тьотя, пішли гуляти...читати...малювати...бігати...” І навіть моя відповідь “ні” не спрацьовує і вже натовп дітвори у нас в дверях. Тому не витрачаючи таку можливість, ми починає для них проводити Біблійні уроки. Моліться, щоб діти були уважні і слухняні, ми мали можливість вкладати духовні істину у їх маленькі серця.

За цей час в нас вже з'явилися знайомі і я розпочала Біблійне навчання з жіночками. На першу зустріч прийшли всі із запізненням, деякі в 1.5 години :). Нас було 9 жіночок, які вміють читати і писати. Але на практиці виявилися читати і писати на рівні 1-2 класу. Тому було досить складно заповняти їх робочі зошити. Але коли дійшла справа відкрити Біблію, то ніхто не зміг це зробити. Я намагалася пояснити як користуватися Біблією через зміст, але не всі це зрозуміли. Тому щоб відкрити для нас 3 вірша із Біблії ми витратили більше 30 хв. Більшість жіночок, які прийшли на навчання, одружилися в ранньому віці -15 років, не закінчили школу, і зрозуміло їхній розвиток не відповідає їх вікові. Мені згадався урок, коли я займалася при місії із Зайтуною, яка відкрили Біблії догори дригом. Не буду коментувати свої думки в той момент, але це те саме, що я відчувала цього часу також. Адже люди можуть приносити Біблію в церкву, мати її вдома, але так ні разу не відкрити. Бо ніхто їх не зацікавлює в необхідності читати і рости духовно. Тому моліться за наші зустрічі в четвер і неділю о 16:00 годині. Щоб жіночки розуміли англійську мову, були уважні, вдосконалювались у читанні і написанні. А найбільше, щоб Дух Святий працював в їхніх серцях і змінював через Писання.

uganda 5 5 02Ми налагоджуємо відносини з деякими школами. І як організація, маємо займатися не лише проповіддю, але і матеріальним внеском. Тому в нас був проект, і ще буде знову, по відправленню дитини в школу. Бакаленко Тая прийняла активну участь і зібрала кошти на одну із шкіл і ми мали можливість поділитися Євангелієм з дітками і подарувати канцтовари. Коли ми запитала директора школи, до якої завітали, чи вони проводять Біблійні уроки, той із гордістю відповів: “Так”. Та вже через 15 хв я бачила і чула на власні очі їх рівень знань. На запитання: “ Хто такий Ісус?” діти переглядалися один на одного, шукаючи відповідь. Тут одна дівчинка підняла руку: “ Essu is Jesus”, тобто Ісус- це Ісус. Яка глибока відповідь! Діти взагалі поняття не мають про Бога, не говорячи про вірш із Біблії. Учні 6 класу не знали вірша, та один хлопчина ризикнув сказати нам один : “ Не кради”. Я посміхнулася і сказала, що вірно, але чи може мені сказати де це написано. Відповідь: “ Буття”. Надіюсь, ми всі зрозуміли рівень знань в школі. Тому ми домовились із директором проводити Біблійні уроки для учнів кожного четверга. Моліться, щоб учні були уважні і активні у вивченні Біблійних віршів, щоб Слово Боже сіялося в їх серця і приносило хороші плоди.

На цих новинах, ми хочемо закінчити. Підтримуйте нас в молитвах за волонтерів/місіонерів, які б бажали долучитися до нас. Адже нам потрібна допомога: “ поле велике, а женців мало” Дякуємо за Ваші постійні молитви і фінансову підтримку також. Благословень.

З любов'ю і молитвами Тумвесідже Стіфен і Галина Уганда 2019

“ Бо ми- створіння Божі. Він створив нас у Ісусі Христі для добрих справ. І справи ті Бог приготував заздалегідь, щоб ми могли свої життя присвятити їм” До Ефесян 2:10

 uganda 5 5 03

Також читайте

Адреса

  • ул. Л. Толстого, 3-Б
  • Киев
  • 01004
  • Украина

Контакти

Наші партнери