Новини і молитовні потреби місіонера в Уганді (травень 2017)

Опубліковано .

Ще один місяць лишився на сторінках мого записника. На перший погляд це не був місяць якихось неймовірних подій чи долання високих вершин. Але кожний день не був на схожий на попередній. Кожний ранок в Божій присутності навчав мені різних істин і відкривав мені ще більше Милість, якою кожний із нас спасенний. Милість, яка мила ноги тому, хто через кілька годин мав придати. Милість, яка вдивлялася в очі і служила тим, хто пізніше відрікався від Неї. Милість, яка навчала ходити по воді в повній довірі. Милість, яка прощала тих, хто заслуговував смерті в людський очах. Милість, яка врятувала нас не через красоту наших слів чи кількості хороших справ.

“ Бо саме Божою милістю спаслися ви завдяки вірі. Спасіння не є ваша заслугу, то є дар Божий. То не нагорода за чийсь труд, й не те, чим хтось міг би хвалитися” - до Ефесян 2:8-9.

Ми спасенні Божою милістю — ми спасенні Ісусом Христом. І який привілей для кожного з нас віщати цю Милість серед тих людей, де ми знаходимось. Здавалося, істинна, яку кожний із нас давно знає, не одноразово перечитуємо в своїх Бібліях. Але тільки виникає питання, як ця Милість проповідується через моє повсякденне життя? Як ця Милість діє сьогодні в мені і змінює мене до Свого образу? Особисто для мене, чим більше заглиблююся в Боже Слово тим більше і глибше потребую Його праці і змін в моєму житті.

Було особливо приємно приймати команду з України. Я люблю тих, з ким живу, служу кожного дня. Але ...все таки як приємно чути рідну мову за довгий час. В минулому листі я коротко писала про тих, хто приїхав і чим вони займалися перший місяць. Ну от другого місяця ми поїхали всі разом на озеро Вікторія в село Бугалі і мали там жити три тижні.

Маючи досвід з минулого року, ми вже знали які речі потрібно брати і як краще організувати життя там. Особливо хлопці, які на третій же день оббивали всю їхню хатину москітною сіткою, щоби ж ніяка москітна комарина не залетіла.... Але це не допомогло і вони хворіли малярією і не один раз. Ваня ж привіз для своїх друзів — гризунів особливу їжу, на любий смак і вид: сипуча, в пакетиках, зі смаком і без. Ну теоретично, криси мали достатньо продуктів харчування, але виявилися не з українським характером, а угандійським — тобто не їдять того, що ніколи не пробували! Лише кілька було відважних поласувати, за що і поплатилися.

В нашому ідеальному плані цього разу було, доробити туалети, тобто поставити двері і понаводити елементарний порядок. Адже, як би сумно це не звучало, але як лишилася купа битого кирпича пролежала там цілий рік, допоки ми не зацікавили пастора привести до порядку територію. Також заплановано було Біблійне навчання для молоді три рази на тиждень та ще кілька цікавих справ і просто бути з дітьми.

На Біблійне навчання, яке складалося із шести уроків і екзамену, приходило більше 50 молоді. І це благословіння бачити молодих людей, які бажають досліджувати Біблію. Паша навчав самих основ, які християнин має знати.Та для більшості із них це було чимось новим і незнаним до цього. Що нас і справді шокувало відповідь на два питання. Перше: “Скільки із вас хоча б раз читав Біблію? Підніміть руки.” У відповідь було десь до 10 піднятих рук. Друге питання: “Скільки із вас читає Біблію?” У відповідь — три людини, які читають Біблію. Українці переглянулися один на одного, а потім на мене. Адже кожний із нас знає і розуміє важливість досліджувати Слово Боже. Не всі вміють звичайно читати, але не всі із тих, хто вміє — розуміє необхідність.

В останній день, молодь здавали екзамен. Деяка частина вирішила писали, інша частина здавали усно. Письмові відповіді були досить не погані, але не повні і ще раз показували нам, наскільки їхнє знання самих простих основ християнства елементарне. Усні відповіді взагалі не підлягають поясненню і коментарям. Мені дуже подобалося те, як Паша викладав для них матеріал: досить просто і зрозуміло. Але, для нас ми звикли приходити на подібні навчання із записниками, Бібліями і все занотовувати. А тут, лише 5 людей записували. Дорослі теж виявили бажання пройти подібне навчання наступного разу. Всі були дуже вдячні і прагнули ще продовжити, але в нас не було більше часу цього разу.

Це переконує нас ще раз в тому, що саме перша невідкладна допомога цим людям — це Істина, Слово Боже, Яке має силу змінити їхнє життя. Тому моліться за молодь, зі їх спрагу до Слова Божої і продовження тепер самостійно читати, досліджувати Біблію.

Uganda 4 8 3Також мали можливість відвідати інших дітей, які повернулися до родичів із-за недостатньої кількості їжі. Пастор Ніколас із дружиною, Ваня і я пішли по звичним для мене “центральним вуличкам” села поміж касави та кукурудзи відвідувати дітей. Це було благословіння ділитися своєю вірою з іншими і просто дарувати свою любов і турботу, показуючи тим самим, що ми пам'ятаємо їх і любимо. В першій сім'ї я зустріла знайому..ну точніше вона мене зустріла, говорячи: “Я знаю тебе. Ти із Намувомбі. А я одружена і живу в Мувайо, але кожної неділі відвідую вашу церкву. Ти Галінда. Я приїхала до мами в гості...” Я спочатку не зрозуміла чи то вона до мене говорить, чи з кимось спутала. Але коли вона назвала моє ім'я, я була дуже здивована, адже відстань у 2 години машиною. Та ж приємно зустрічати знайомих в різних частинах Уганди!

Люди, бачивши нас, запрошували у свої доми, щоб би також відвідали і помолилися за них. Приємно, що народ відкритий і бажає Слова Божого і молитви. Звичайно, є і ті, хто шукає користі...але невже не так само сталося із Ісусом Христом. Читаємо

від Івана 6:26 “ Ісус мовив у відповідь: “Істинно кажу вам: ви шукаєте Мене не тому, що побачили чудесні знамення, а через те, що їли хліб і наїлися досхочу.”

Не завжди ми знаємо інтереси людей так само, не знаємо як наші слова і життя впливає на них. І якщо постійно жити в відчутті того, що вони прагнуть лише користі від тебе, то мабуть, слово Боже не було б проповідуване. Тому, з ким ми не стикалися у своєму житті, яких людей Бог не посилав на нашому шляху - будемо ділитися тим, що Бог вклав в наші серця — перш за все Євангелієм спасіння.

Ви можете запитати, чим я ще люблю займатися тут... Я з відвагою і посмішкою можу дати відповідь прямо зараз. Я в захваті від жіночок в Буфасі. На сьогоднішній день від 50-60 жіночок кожного четверга збираються, щоб разом молитися, прославляти Бога і зростати духовно через слухання Слова Божого. Кожного разу для мене це особлива зустріч. Це звичайно привілей ділитися своїм серцем, вірою, Словом Божим і молитвами з ними. Коли я встаю і говорю те, що Бог вкладає в моє серце і уста...я інколи зі сльозами на очах вдивляюся в їхні обличчя... “ хто я, Господь, що Ти посилаєш мене знову і знову до тих, хто старше за мене, і мав би мене навчати ...” Не із сумом пишу це, а з радістю, щоб Бог любить цих жіночок і посилає різних людей, показати це і навчити більшого про Себе. Тому моліться, щоб жіночки зростали духовно, і щоб їхні серця зцілювалися від душевних ран, які більшість із них мають від своїх чоловіків. Щоб вони могли їх прощати і любити, навіть, якщо не відчувають себе любими ними.

Писала про те, як я розумію важливість першого дощу. Але радість людей не тривала довго. І із-за відсутності дощів довгий час, їхні городи виглядають убого. По всіх передбаченнях, врожаю не буде. Вже навіть на даний момент багато сімей не доїдають, і якщо вони мають можливість їсти хоча б раз в день, це вже дуже добре, адже більшість не мають і такої можливості. Ціни зросли. Все стало набагато дорого. От наприклад, в українській валюті: цукор коштував 33 грн, то тепер 48 грн, пошо коштувало 12 грн, то зараз його ціна 18 грн. Для вас може це здатися не так і дорого чи не велика різниця. Але якщо поглянути на середню зарплату в тиждень (150-180 грн) тих, хто має постійну роботу, а таких досить мало, то особливо ти не зможеш забезпечити сім'ю самим необхідним. Багато сімей і дітей страждають від ситуації, яка складається, а після збору врожаю, який буде мізерним, очікують ускладнення.

Місія запровадила проект по закупівлі кошика із їжею, який коштує $45 і туди включається 10 кг бобів, 10 кг рису, 10 кг пошо, 5 кг цукру і 3 л. олії. Більше ніж 500 сімей отримали це як допомогу від спонсорів їхніх дітей. Але як багато сімей, які не мають спонсорів для їх дітей і не мають нічого...

А що говорити.... Навіть на Есангало ми бачимо великі зміни. Якщо приходило від 1500 до 1900 найбільше, то зараз кожної суботи ми маємо від 2300-2600 дітей. І для них немає значення чи то погода чи ні, дощ чи ні. Вони приходять, щоби хоча б тут поласувати бобами і пошом, бо навряд вдома зможуть поїсти.

Тому моліться за цю ситуацію в нашій місцевості (в інших частинах Уганди ця проблема відсутня), за сім'ї і Божу турботу в провадженні їжі на кожний день, за нас, щоб Бог дав мудрість і можливість підтримувати.

Також моліться за Джан Тері, дружину пастора Мозеса Тері, із Південного Судану, який помер минулого місяця. Вона мала можливість приїхати в Бусію на кілька днів, відвідати пастора Мозеса. І я звичайно також поїхала зустрітися з нею і провести трішки часу разом, потішити і допомогти, як тільки можливо. При першому слові Мозес, вона почала плакати....намагалася сховати сльози і біль, але це не було для неї просто. Джан розказала, що сталося. Вони мають двох діток. Блесінгс (Благословінння) і їй 4 роки, а найменша Богданна (Аня і я найменували її).

Жіночка поглянула на мене і промовила: “ Блесінгс постійно запитує де тато і коли вона знову його побачить. Останнього вечора перед його смертю, він попросив мене привести дітей. Він обійняв Блесінгс і плакав.... Він знав що це останній раз обіймає свою донечку... І що я можу тепер їм сказати, як мені пояснити, що тата більше немає з нами. Нам тепер тяжко жити самим. Ситуація в таборі для біженців ускладнюється з кожним днем. До дому ми не можемо повернутися в Південний Судан, лишатися тут також важко. Нам дають 3 кг пошо на кожну людину на місяць. В мене є маленький город, але там багато не виростиш. А купувати дуже дорого. Чашка кукурудзи — 1000 шилінгів (7.5грн), так само боби. Працювати ми також не можемо. ...” Вони опустила очі, витирала сльози... Я також плакала... в моїх думках я готова забрати її жити прим місії, але я не приймаю подібні рішення. Потім ми пішли з неї на зупинку, адже вона поверталася в табір. Мали можливість допомогти їй фінансово, також купити кукурудзи і бобів, хоча б на деякий час.

Вона повернулася з дітьми до дому, тобто в табір, але її серце потребує зцілення, і сама вона потребує ваших молитов за Божий шлях для неї та дітей..

Ну от коротенько про наше життя в Уганді. Дякую всім, хто активно молиться за цю країні, людей і мене. Дякую кожному, хто періодично пише новини з України чи присилає маленьку посилку. Дякую, хто підтримує також фінансово. Нехай все, що ми робимо буде для Божої слави! Божих благословень і до наступного листа!

А цього місяця буде так багато неймовірного і особливого...

Уганда, травень 2017
З любов'ю і молитвами за вас
Галінда Некеса

Tags: Місіонерське служіння Уганда

Адреса

  • ул. Л. Толстого, 3-Б
  • Киев
  • 01004
  • Украина

Контакти

Наші партнери