Звіт і молитовні потреби місіонерів з Уганди

Опубліковано .

 

«А я – близькість Бога для мене добро, - на Владику, на Господа свою певність складаю, щоб звіщати про всі Твої чини!» Псалом 72:28

І справді, немає нічого кращого ніж бути з присутності Божій. Той, хто на власному досвіді пережив особливу близькість з Богом, не втрачаючи смак, буде прагнути знову і знову Його. Коли стрілка годинника втрачає значення, а час з Богом стає самим жаданим і незабутнім. Опановуючи поспіхи в житті, пріоритетом стає саме Господь. І кожний з нас неймовірно зайнятий протягом дня, що ввечері єдине бажання – відпочити. Але якою солодкістю і приємністю є відпочинок у Його ніг. Молишся, не відчуваючи час. І Бог дає сили, і наповняє тебе Своєю повнотою і натхненням, виходячи за межі своєї «молитовної кімнати» звіщати про всі Його справи ще з більшим прагненням.

Одним із наших  улюблених містечок в нашому селі був молитовний сад, де ти і справді можеш бути на одинці з Творцем і вже ніхто не буде кликати твого імені, або стукати в твої двері, навіть при написі на них «Нікого немає вдома». Але зараз для нас - це місце, де ми зустрічаюся з Богом лицем до лиця. І це найщасливіші моменти, хвилини, години в житті. Джерелом нашої радості,  щастя, сили, натхнення і т.д. – тільки Господь. А це джерело вічне і невичерпне. І насправді ми відчуваємо себе по-новому, по-іншому, по-живому, коли наше життя і ми цілком залежимо від Єдиного Живого Бога. Не люди приносять квіти і аромат у наший будинок, а Господь, Своєю присутністю. І це не просто слова, це життя.

Саме цим хочеться ділитися з людьми навколо нас. І часто після висот, наступають низини, які частіше за все розчаровують і приносять біль. І про щось подібне будемо писати вам, щоби ви молилися за цей народ, країну. Щоб ви змогли ще більше окунутися в місцеве життя і в те, що було пройдено і пережито за минулий місяць.

Всі місіонери, які мали деякий час вдома, вже повернулися в Уганду, і тепер служіння закрутилося ще більше. До нас приєдналася ще одна місіонерка із Нідерландів. Вона була минулого року на короткий час. Цього ж разу вона приїхала служити тут на пів року, так як вона медсестра, то постійно проводить час в лікарні. Її ім’я Менді. Дуже позитивна і палка, яка любить Бога і посвячує себе для Нього. Тому такими маленькими кроками наша місіонерська сім’я зростає.

 Віллі був деякий час в Німеччині, так як мав операцію. Зараз він вже в Уганді і активно приступив до свого служіння. І до того ж, їхня сім’я зросла на ще одного немовля. Якщо ви пам’ятаєте, що вони вдочерили маленьку  угандійську дівчинку. ЇЇ ім’я Джой, або радість. Цього разу Бог благословив ще одним малюком, якому лише 2 місяці. Він дуже крихітний і потребує багато уваги і турботи. Тому моліться за цю сім’ю і маленького Боаза.

Життя в нашому крихітному селі іде своїм темпом: деколи спокійним і врівноваженим, а деколи шаленим і неочікуваним. І правда, після заходу сонця, характер і поведінка наших африканців кардинально змінюється. І яким би сонячним і безхмарним не здавався б день, після заходу сонця слід завжди чекати не сподіванок. За три роки ми вже вивчили на пам'ять, що жвава музика в сутінках, то не завжди свято. Частіше таким чином люди розважають себе на похоронах або ритуальних церемоніях (або не так страшно було J). Бо ж ритуальні церемонія то насправді страшно.

  • Можна я не піду сьогодні на церемонію? – запитався довгов’язий підліток з нашого села, поглядом кидаючи на помаранчевий намет, що виднівся далеко у хащах.

Це питання не здавалося б дивним, аби не суть самої церемонії. Опівночі під стукіт барабанів і несамовитий крик, дорослі і свідомі дяді і тьоті (які щонеділі солодко піднімають руки в прославленні) приносили кровні жертви над могилою померлого родича, цим самим намагаючись «задобрити» його дух. Все це супроводжувалося танцями і поїданням принесеним в жертву тварин. Не можливо передати настільки страшною та ніч була для наших підлітків, які мають служіння при церкві. Оскільки за обрядом вони також мали прилучитися до «задобрення» духа померлого дядя. Хлопцям довелося відстоювати свої позиції і віру. Замість того, щоб пити кров і їсти ідоложертовне, вони цілу ніч носили воду і ще робили купу іншої роботи.

Три ночі село не спало.  Духовне напруження відчувалося в повітрі. Кожний із нас міг сказати, що щось відчувається. Ми просили посеред ночі і молилися, співали пісні прославлення. Ще дуже багато часу і молитов для того, щоб ця земля прокинулася і скинула кайдани гріха, які століттями тяжіли над людьми.

А найцікавіше в тому всьому, що рівно за тиждень до тієї церемонії, в житті багатьох наших підлітків-односельчан відбувся справжній духовний прорив. Близько 60 хлопців та дівчат протягом тижня збиралися на території місії. Ми разом вчилися славити Господа і служити. Кульмінацією всього того дійства був хрест – справжній, дерев’яний, до якого кожний прибивав папірець з гріхами. Ми молилися і плакали, адже для багатьох це було в перше – сповідати власний гріх. Ми говорили про чистоту і свою справжність у Христі. Вчилися переборювати спокуси і ходити в «свободі, яку нам дав Христос». Нині в багатьох з них помітна різниця.   

Ще одна подія, яку реально можна відчути в повітрі  - вибори. Дорогою з Кампали, кожна будівля, кожний стовп, кожній дорожній знак, кожна маршрутка – буквально все і всі майорять обличчями відфотошоплених тьоть і дядь, які схрестивши пальці, чесно обіцяють «прогрес і покращення». Свідками того покращення ми наряд чи станемо, а от свідками масових заворушень будемо напевне. А що ж очікувати від президента, гаслом якого було: «Я прийшов з війною і піду з війною». Просимо, щоб ви молися аби наш лютий був мирний і без масових жертв.

А ще на додачу. Ви ж правда молитесь за  наш будинок на о. Вікторія. Дітки також моляться про скорий переїзд.  Нині ми маємо $3200 із з-за хмарних $11000. Віримо, що нам вдасться зібрати всі кошти і зробити хмари ближчими, а дитячі мрії затишними і теплими. Моліться за команду з України, що має приїхати будувати будиночок.

Наша малеча після довгих канікул, повертається до дому. Кінець «канікулам, миру і спокою». Та разом з тим це хороша нагода продовжувати учнівство. Моліться за нагу програму душеопікунства, яку ми плануємо запустити цього місяця. Щоби посаджене слово справді принесло плід. Моліться за нашу дітвору, адже щоразу вони повертаються як з фізичними хворобами, так ще більше з духовними. Моліться за Евана, який займається з хлопцями і за нас, так як ми опікуємо наших красунь!

Дякуємо за ваші молитви і просимо ще. Адже що може бути прекраснішим за руки молитовні ангелів, підняті догори.

 

Ваші Аня та Галя

з Уганди з любов’ю.

 

 

 

Tags: Місіонерське служіння Уганда

Адреса

  • ул. Л. Толстого, 3-Б
  • Киев
  • 01004
  • Украина

Контакти

Наші партнери